Із знання свого родоводу, історії рідного краю починається родина. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіда, незамулена криниця – все це родовідна пам’ять, наша історія, наші символи.
Для Козелецької громади вже стало гарною традицією щороку у третій четвер травня відзначати разом з усією Україною Міжнародний день вишиванки. Це прекрасне свято є самобутнім і самодостатнім, не прив’язаним до жодної державної чи релігійної дати.
Святкування почалося з відкриття виставки вишитих робіт вихованців гуртка «Українська народна вишивка» Козелецького будинку творчості дітей та юнацтва Козелецької селищної ради. Презентували роботи у Козелецькому музеї історії ткацтва Чернігівщини. Дітки з керівником гуртка Світланою Дем'яненко дуже ретельно підготувалися до цього свята. Відвідувачі могли не тільки насолодитися самою виставкою, а й долучитися до майстер-класу з виготовлення поясів від вихованців гуртка та придбати їх. Гостем виставки став Володимир Підгірняк. Він є дослідник української писанки і вишивки. Шляхом аналізу народної творчості прикарпатського краю, він виявив певні закономірності в орнаментах, які наштовхнули його на виявлення в них закодованої інформації. Для козельчан Володимир Петрович презентував закодовану у вишивці назву селища Козелець. Всі бажаючі змогли дізнатися, як можна закодувати власне ім'я, прізвище і навіть дату народження. Директор музею Лариса Бригинець ознайомила відвідувачів з вишитими роботами козельчанки Світлани Кийкової та роботами з фондів музею майстрів Чернігівщини.
Святкування продовжилися концертною програмою на центральній площі селища за участю солістів та дитячих колективів Козелецького районного будинку культури, а також танцювального колективу дитячого будинку творчості дітей та юнацтва Козелецької селищної ради.
Ми повинні пам’ятати, що народна вишивка – це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання – не розгубити його, передати це живе диво наступним поколінням.
Ірина Санченко