Коридорами Козелецької селищної ради часто ходить ошатний широкоплечий чоловік у чорному пальто. Ніби нічим і не примітний, звичайний. І лише люди з вузького кола вже звикли помічати в його очах світлий вогник доброти, і лише вони знають, що Роман Шидловський (саме про нього йде мова) вже три роки поспіль вкладає власні кошти на благо Козелеччини, і нічого не планує отримати взамін. Та це не лишається непоміченим в області, тому й нагороджують Романа Петровича уже третій рік(!) поспіль відзнакою «Благодійник року».
Нагороду Чернігівського обласного конкурсу ім. меценатів Тарновських, цього року отримали радник Козелецького селищного голови, підприємець Роман Шидловський, волонтер громадської організації «ГРІМ» Валентина Тополь, настоятель Вознесеньського храму ПЦУ отець Ярослав (Гика), заступник директора з виховної роботи Козелецької гімназії №1 Алла Павлова, а також колектив волонтерок із соціального проекту «Добродій», до якого входять Оксана Лукашук, Валентина Деркач, Ірина Литвиненко та Олена Скидан. Що ж ці люди зробили такого, за що їх нагородили премією «Благодійник року»?
Я не помилюся, якщо назву Романа Петровича першим меценатом Козелецької громади. Кожен раз, як проходять спортивні змагання чи кубки, він надає спонсорську допомогу, щоб організувати цей захід. До нього часто звертаються керівники будинків культури зі старостатів. Хтось просить придбати для них мікрофони, хтось – проспонсорувати проведення Дня села, а хтось потребує сценічних костюмів для виступів у місцевому закладі культури. Але такі витрати сам благодійник часто-густо й не вважає допомогою. А те, чим він сам пишається – це постійна допомога Козелецькій центральній районній лікарні. Так, лише цього року там за його безпосередньої участі було зроблено ремонт відділення анестезіології та інтенсивної терапії, для приймального відділення придбано апарат відеосистеми для малоінвазивних діагностичних процедур та втручань. Окрім цього протягом усього року Роман Шидловський щомісяця закуповував медичні препарати першої необхідності для 12 пунктів здоров’я, котрі знаходяться на території Козелецької селищної ради. Також для них було придбано тонометри, які теж вкрай необхідні медпунктам.
Особливе ставлення у Романа Петровича завжди було до ветеранів АТО – повага, вдячність, щире захоплення їхніми подвигами. Саме тому, мабуть, він і не зміг лишитися байдужим до вшанування полеглих на Сході героїв-козельчан. Ще три роки тому у центрі Козельця було встановлено стенд з фотографіями та іменами загиблих Захисників України з Козелецького району. Та Роману Шидловському хотілося більшого, тому він виступив основним спонсором у виготовленні й встановленні пам’ятника загиблим героям. Цьогоріч довелося замінити стенд з фото. На жаль, кількість козельчан, полеглих у боях за Батьківщину, зросла, і залишити їх імена у забутті він не міг. Виготовив новий стенд не заради себе, заради підростаючого покоління, бо й сам – батько.
Жінки-волонтерки з «Добродія» теж отримали свою нагороду за материнські почуття, які й спонукали їх заснувати власний соціальний проект. Адже саме жінки схильні мріяти про те, щоб обігріти весь світ. Оце прагнення та спільні думки вилилися в конкретній справі – безкоштовній роздачі одягу всім нужденним. Проект «Добродій» працює як на приймання одягу від людей, так і на роздачу, і таким чином допомагає обом сторонам. І часто-густо вдається підібрати гарні речі для тих, хто не має у власному гардеробі й найнеобхіднішого. Як правило, працюють у «Добродії» Оксана Лукашук, Олена Скидан і Валентина Деркач. У Ірини Литвиненко дещо інша місія: вона за фахом перукар, тож і в проекті надає перукарські послуги безкоштовно всім малозабезпеченим людям, котрі звертаються за допомогою.
Про соціальний проект «Добродій» протягом року писали обласні та районна газети, інтернет сайти, а самі жінки створили фейсбук групу для всіх, хто бажає слідкувати за їхньою діяльністю. Та найкращою комунікацією є «сарафанне радіо», коли люди самі розповідають один одному про нього.
Ганна Самойленко