За карантином сховалася і пройшла майже непомітно цікава дата – річниця створення соціального проекту «Добродій» у Козельці. Шкода, бо хотілося б по-справжньому відсвяткувати, адже в минулому році вмістилося стільки зробленого добра! Та головне, що волонтери проекту не збираються його закривати й після відміни карантину обов’язково працюватимуть далі.
Як же все почалося? Активістка «Добродію» Оксана Лукашук говорить, що спільно з однодумцями виношували таку ідею 9 місяців – майже як дитину.
- Заздалегідь почали збирати одяг, розмірковували, де знайти приміщення, - згадує пані Оксана. – Колеги-волонтери з ГО «Грім», можна сказати, «передали нам у спадщину» будівлю колишньої молочної кухні, яка знаходиться при поліклініці, з головним лікарем ЦРЛ ми все погодили (щиро дякую і йому, і загалом медперсоналу за всіляке сприяння в роботі «Добродія»!). На момент відкриття вдалося назбирати більш ніж 100 мішків речей – одягу та взуття. До того ж, багато хто з підприємців та звичайних людей подарували нам вішаки й стійки, на яких можна було розвісити зібраний одяг. Так ми й відкрилися.
Основна робота проекту «Добродій» полягала у безкоштовній роздачі речей малозабезпеченим людям. Підтверджень цього статусу ніхто не вимагав, просто хтось приносив власні клунки, а хтось їх набирав. Три рази на тиждень у приміщенні «Добродію» працювали Валентина Деркач, Олена Скидан та Оксана Лукашук. Зовсім скоро проект почав розширювати власні можливості – додалися послуги перукаря та надання соціальної й моральної підтримки.
- Пригадую, прийшов один чоловік і попросив вдягти його повністю, так, щоб він викинув весь свій одяг і пішов звідси у новому. Розумієте, про що мова?! - веде далі пані Оксана. – Ми з дівчатами підібрали речі його розміру, він перевдягнувся у сусідній кімнаті й, узявши ще чималий пакет одягу, вийшов від нас щасливим. Ми зрозуміли, що люди, які приходять до нас, часто потребують чогось більшого. Тому поступово перейшли до ще одного виду послуг – відвідували хворих у районній лікарні. Не всіх підряд, а тих, у кого немає інших близьких людей, котрі можуть надати бодай якусь допомогу. Виявляється, у нас таких багато. Були мамочки з дітками, які опинилися в лікарні, бо з певних причин залишилися без житла. Були люди з інвалідністю, у яких немає родичів. А були й просто громадяни без певного місця проживання. Це все скалічені людські долі, яким ми в змозі допомогти. І ми це робили.
Козельчани теж не лишилися байдужими до роботи волонтерів – окрім одягу зносили постільну білизну, рушники, іграшки, дитячі пляшечки та харчування для немовлят, навіть було кілька інвалідних візків. Всьому цьому знайшлися нові власники. І хоч багато хто скаже, що ми живемо у жорстокому світі, та є серед нас ті, хто витрачає власний час та зусилля для блага інших. Таких, як правило, називають благодійниками, як і жінок з «Добродія» – в грудні 2019 року вони отримали престижну обласну премію «Благодійник року - волонтер».
Ганна Самойленко