Кожна людина потрібна саме на тому місці, де вона зараз знаходиться. Необхідна ближнім і дальнім, щоб навчити чогось їх, віддати оточуючим частинку себе. І так само їй потрібні всі ті люди, хто є навкруги – від рідних вдома до перехожих на вулиці. Бо саме вони послані кожному з нас із певною метою. Більшість свого часу ми проводимо на роботі, тому дуже важливими є люди, з якими щодня працюємо пліч-о-пліч, наші колеги.

Тому, прийшовши у нову і молоду команду Козелецької селищної ради (об’єднаної територіальної громади), мені, звісно, було цікаво дізнатися більше про людей, з якими тепер проводжу 8 годин на день. На спостереження я мала три місяці. Тож спробую описати кожного у трьох словах.

Почнемо з голови громади – Олени Дмитренко. Вона – це велике серце, людяність і професіоналізм. Немає такої проблеми, повз яку б вона пройшла, не допомігши. Надзвичайно багато для неї важать рідні люди. І не лише дочка чи онук, які часто навідуються до Олени Борисівни в робочий час, але й тітки-дядьки, бабусі, двоюрідні чи троюрідні родичі. Про своїх колег вона каже: «Я хочу мати не просто колектив, а колектив-родину». Працює з неймовірною віддачею, тому часто своїм прикладом запалює оточуючих.

Наталія Лугина (секретар селищної ради) – самоосвіта, творчість і відповідальність. Наталія близько 10 років тому відучилась в університеті (має освіту журналіста), але постійно проходить різноманітні курси, семінари, тренінги. Ось днями закінчила інтернет-курси «Психологія стресу». Про журналістів кажуть, що вони не бувають колишніми, і це правда. На теперішньому робочому місці вона так само прискіпливо ставиться до деталей, як і при написанні статей у газету.

Микола Чемерис (заступник голови) – наполегливий, працьовитий і серйозний. Рідко можна побачити, що Микола Михайлович посміхається. Ось що означає справжній чоловік, який не дозволяє собі зайвий раз виявляти емоції, ще й у жіночому колективі. Кропітка праця над відкриттям двох додаткових груп дитсадочка й її відмінний результат – його заслуга. Бо саме Микола Михайлович днював і ночував біля майбутнього садка.

Олена Матющенко (начальник фінансового управління) – подорожі, правдолюбство і Грузія. Найбільше Олена Михайлівна любить подорожувати. Побувала у Прибалтиці, Білорусі, Молдові, об’їздила весь Крим, відкрила для себе красу Карпат. І не лише для себе, бо подорожують Матющенки всією сім’єю. Мрія жінки – побувати в Грузії. Улюблена цитата: «Тільки про дві речі ми будемо шкодувати на смертному одрі – що мало любили і мало подорожували» - Марк Твен. Визначальна риса характеру – правдолюбство. «Не можу бачити несправедливість!» - говорить вона сама про себе. Колеги підтверджують, за правду вона запалюється, наче іскра.

Інна Ярошенко (заступник голови) – рукоділля, квіти і щирість. Вишиває й нитками, і бісером, і стрічками, виготовляє прикраси у техніці канзаши – це все про Інну Віталіївну. Ще вона обожнює квіти, лише у кабінеті у неї їх понад 30 горщиків кімнатних, а вдома більш ніж 100 видів на клумбі, 70 з яких – троянди. Звідси й непідробна щирість, доброта. Наприклад, свої вишиті картини і зроблені прикраси вона майже всі роздаровує.

Оксана Головко (секретар виконкому) – спортивна, причаровує, соціально-відповідальна. Єдиний працівник громади, який постійно відвідує спортзал, до того ж приводить туди свою донечку, 6-річну Марійку. Оксана привертає увагу своєю чарівною усмішкою. Люди тягнуться до неї ще й тому, що вона постійно бере участь у соціальних акціях – то прибирає навколишнє середовище з командою однодумців, то організовує побудову дитячого майданчика, то ще щось вигадає.

Тетяна Лєпєєва (начальник юридичного відділу) – водій, тварини і рок. Ніжна на вигляд Тетяна у вільний час любить слухати рок і симфонічний рок. Улюблені гурти «Holyhell», «Rammstein»,  «Pawn», «Amperian». Але якщо б у неї було багато грошей, то неодмінно витратила б їх на притулок для тварин. Сама тримає в господарстві 2 котів, 2 кішок і собаку.  До всього, наша юристка має більш ніж 20 років водійського стажу. Вона любить просто їздити за кермом. «Люблю саму дорогу», - говорить Тетяна.

Євген Науменко (спеціаліст) – людина трьох «В» - вірність, відповідальність і волонтерство. Щоб побачити вірність у людині, потрібен час, але поряд із Женею ця його якість вбачається напрочуд швидко. Бо виявляється у всьому. До нього й зараз йдуть освітяни за різними порадами, адже він 10 років пропрацював директором школи. З 2014-го – активний волонтер козелецької  ГО «Грім». Не покинув цієї справи і коли хвиля ентузіазму серед населення спала, а залишився, як завжди, вірний початому ділу.

Тетяна Москалець (техпрацівниця) – кухня, діти і сканворди. Оце і захоплення Тетяни Олександрівни, і те, чим вона живе. Каже, у молодості була спортсменкою. Грала у волейбол, баскетбол, займалася лижним спортом. Свого часу навчалася в інституті. Але не закінчила, бо почалося сімейне життя. Воно для неї – у пріоритеті.

Жанна Віротченко (начальник фінансово-господарського відділу) – чуттєва, читачка і «Ва-банк». Наша «залізна леді» на всіх дитячих святах неодмінно плаче – розчулюється. А вдома полюбляє грати з сином у «Ва-банк», воно й не дивно, у фінансистів і гра фінансова. Для підтримання мозку в тонусі часто читає історичні романи. «Це краще, ніж дивитися телевізор; його я взагалі не включаю!» - розповідає Жанна.

Юлія Мартинюк (діловод) – врівноважена, жіночна, шукає себе. Молодість дається взнаки – Юлечка ще не знайшла себе у цьому житті. Захоплюється теологічною літературою і надає більше значення духовному, аніж матеріальному. Гарно змальовує картини. Вважає, що основне покликання жінки – бути матір’ю і хранителькою сімейного вогнища (поки що не заміжня – принци, де ви?)

Людмила Черняк (начальник кадрового відділу) – вимоглива, господиня і зачіски. Мрія, а не жінка; вона обожнює займатися хатніми справами. І робить це педантично, з усією старанністю: готує, прибирає, пере та прасує. Так само і в роботі є вимогливою перш за все до себе, а відповідно й до колег. Не зважаючи на те, що має єдиного сина Віталія, Людмила Григорівна майстерно плете найрізноманітніші коси, колоски і таке інше.

Світлана Адаменко (заступник начальника відділу) – собака, гриби і комунікабельність. Після роботи вона має сили лише на улюбленця Нокі. Та по життю Світлана дуже товариська. Але не балакуча, як правило, говорить лише по ділу. Її пристрасть – тихе полювання. Якось сама назбирала 4 верейки різноманітних грибів.

Інна Пушкар (спеціаліст) – кулінар, організатор і вишивання. Усі ми дуже любимо торти, які пече Інна. Її улюблені – Празький і Наполеон. Смакота! Вдома ж вона прекрасний організатор сімейних свят. У вільний час вишиває картини. Найбільша з них «Тайна вечеря», розміром 57×63 см.

Анна Нагорна (спеціаліст) – красуня, співачка і хохотушка. Вона така весела у нас одна! Не дарма її робоче місце у приймальні, бо саме такі працівниці мають приймати людей – з посмішкою, а де треба розрядити ситуацію, відповісти з гумором. До того ж, вона як обличчя нашої компанії. Уся родина Ані з діда-прадіда співала. Не відстає й Анюта.

Юлія Грицан (начальник загального відділу) – скромність, кухар і намет. Відпочинок із наметом вона вважає найкращим. Часто ходить у міні-походи з чоловіком Антоном і друзями, щоб порибалити, насмажити шашличків і помилуватися природою. Сама ж прекрасно готує, особливо любить запікати фаршировану індичку. Та спілкуючись із Юлею, ніколи не подумаєш, що вона –  начальник, надто скромна.

Лариса Березан (спеціаліст) – море, детективи і мир. Читання детективних романів – її слабкість. Жінка виросла під Маріуполем, тому обожнює море. Щороку їздить туди знову і знову. Навіть у роки проведення АТО. Там і досі живуть її рідні. Тому найбільше бажання Лариси – аби припинилася війна і знову запанував мир.

Ольга Панченко (спеціаліст) – оптимістка, господиня і сім’я. Найбільшим своїм скарбом вважає синів Андрія й Віктора та чоловіка Олександра. Сама співає, танцює, анекдотів купу знає, і діти такі ж – завжди беруть участь у культурних чи спортивних заходах. Як кажуть, яблуко від яблуні… Та вдома сумувати їм усім і не доводиться – господарства повен двір: корова, свині, кури, кролі ще й коти з собаками.

Ірина Санченко (начальник відділу зв’язків) – нестримна, любляча, начальниця. Її енергія – як гірська річка, перед напливом якої ніщо не встоїть. Це й допомагає Ірині досягати бажаного. А бажає вона тільки блага, і не для себе, а для оточуючих. Бо любить людей по-справжньому. Таких особистостей не багато на цьому світі, але вони є! Ну і нарешті, вона моя начальниця. Але не командир, а подруга.

         Всі ці люди такі різні, й водночас вони стали для мене своїми. Деякі з них тільки запам’ятовують, як мене звуть, та головне, що ми з перших днів працюємо, як злагоджена команда. Адже для кожного важливо відчувати себе «на своєму місці». Саме там, де я є!

 

Ганна Самойленко