Проїжджаючи або проходячи повз магазин «Книжкова полиця», розташованого по бульвару Івана Франка в Козельці, не можна не помітити мальовничу паркову зону з розбитими клумбами квітів й іншими насадженнями, до створення якої доклала своїх умілих рук й фантазії Катерина Миколаївна Шумар. «Яка краса!» - неодноразово доводилося чути з вуст козельчан та гостей селища, які, мов зачаровані, оглядали цю рукотворну красу.
Перехожі час від часу зупиняються в цьому місці, щоб більш детально розгледіти облагороджену територію, котра буяє квітами, виділяючи неймовірні аромати й радуючи людське око. Дехто поспішає зафіксувати побачене на фотокамеру смартфону, щоб уже біля власного обійстя спробувати відтворити щось подібне. Паркова зона й справді стала своєрідною візитівкою бульвару, природно вписавшись в загальний ландшафт центральної частини селища!
Про ідею облагородження місцевості неподалік книжкового магазину пані Катерина розповідає наступне: «Чоловік свого часу посадив на цьому місці горіх, саме тоді я подумала, а чому б не висадити квіти? Пішла на базар, купила там квіти й розбила невеличку клумбу. Згодом захотілося посадити свого горіха. Після цього, як кажуть, пішло й поїхало: всякий раз відвідуючи базар, купувала там квіти, вирощувала їх, ділила, розмножувала, після чого висаджувала в ґрунт. Площа насаджень щоразу зростала, на ній з’являлося багато різноманітних рослин».
Майже 10 років пані Катерина присвятила улюбленій справі. «Це все, - зазначає вона, - живе, йому необхідний час для зростання та набуття пишноти. Троянди купувала за власні кошти. Дуже прикро, що деякі люди не поважають чужої праці, виривають не лише троянди (тільки в цьому році з паркової зони їх було викрадено п’ять кущів), але й інші рослини, адже на їх відновлення потрібен як певний час, так і відповідні матеріальні затрати. На квітнику в мене росте п’ять троянд, які я сама розмножила, є також три туї».
Про навички садової майстерності, хоча дехто небезпідставно вважає це справжнім мистецтвом, пані Катерина розповідає, що спеціально цій справі ніде не навчалася, просто від природи має здатність відчувати рослини серцем. Свої знання про квітникарство, як правило, черпає з різних джерел, однак на власному досвіді перевіряє їх правильність й життєздатність. «Я чітко знаю, коли і в які строки розцвітає та чи інша квітка, а тому роблю все можливе, щоб досягнути безперервного цвітіння рослин на клумбах», - відзначає Катерина Миколаївна.
Спочатку, як відзначає жінка, підбір квітів для клумб здійснювався дещо хаотично. Згодом, спостерігаючи за станом квітів, періодом цвітіння різних рослин, висаджування проводилося в такий спосіб, щоб вони цвіли по черзі. Про квіти і все, що з ними пов’язане, Катерина Миколаївна може говорити годинами. Слухаючи її, важко не помітити, що робить вона це з великим задоволенням й душевним трепетом.
«Спочатку, - говорить вона, - цвітуть першоцвіти: підсніжники, проліски, гіацинти, мускарі, потім - тюльпани, нарциси та різні види, в мене їх багато, примул, маргариток. Відцвітають маргаритки, я саджу айстри, потім йде літній сезон – це півонії, гладіолуси, лілійники, ромашки та інші. А осіння квітка, до речі, моя улюблена – це хризантема! Її різних сортів у мене дуже багато, мабуть, із 30. Я порозсаджувала їх по всіх клумбах, і вони цвітуть всю осінь, аж до зими. Надворі заморозки, а в мене - ще все майорить! Вирощую рослини і з насіння, серед таких: ротики, агерантум, алісум та інші».
Оскільки парк - це велика зелена зона, Катерина Миколаївна створює квітники невеличкими ділянками круглої, квадратної чи овальної форм. Квіти висаджує за кольоровою гаммою, формуючи ділянку з певного виду рослин та за певним кольором. Висаджуючи кущі чи дерева, жінка дотримується симетрії. На початку весни клумби «палають» великою кількістю тюльпанів, у поєднанні з жовтими доронікумами вони створюють особливе відчуття тепла, легкості й, так би мовити, «повітряності» після зимового пробудження, скутої холодом природи. У тіні дерев паркової зони жінкою були висаджені хости, але вандали половину квітів повикопували, тому Катерина Миколаївна наразі виношує ідею досадити їх по колу, та принагідно оформити клумбу іншими видами хост.
Усім, хто прагне зайнятись квітникарством й озелененням, пані Катерина дає слушні поради. «Для того, щоб створити красу, - рекомендує вона, - потрібно насамперед бажання. Адже все це було створено, як правило, з недорогих квітів. Рослину треба підбирати перш за все за умовами існуючого середовища. На це впливає тінь, напівтінь, сонце, властивості ґрунту, клімату. Тобто, якщо це напівтінь, як місцями трапляється в цьому парку, бо тут є дерева, то потрібно віддати перевагу тіньовитривалим, посухостійким росдинам».
Споглядаючи на красу паркової зони, деякі козельчани й самі пропонують рослини для висаджування. Так одна дівчинка принесла пані Катерині два молодих кущі, а вчителька з Козельця - поділилась незабудками й анемонами. У найближчих планах пані Катерини розмножити рослини; з незабудок є задум зробити окрему клумбу в синьому кольорі. Обробляє квітники жінка здебільшого самостійно. Щоправда, доглядати за квітками їй іноді допомагає онук, якого бабуся старається долучати до світу прекрасного.
Працювати на землі з квітами, кущами й деревами, як зізнається жінка, не легко, але улюблена справа ніби відкриває друге дихання, програмує на позитивні думки й помисли.
Про те, що спонукає займатись квітами й рослинами, облагороджуючи в такий спосіб прилеглу до обійстя територію, пані Катерина розповідає: «Я це роблю для того, щоб зробити місце, в якому живу, красивим як для себе й своїх рідних, так і для жителів Козельця, а також для гостей селища. Дуже багато людей, з якими я навіть не знайома, приходять, щоб висловити вдячність за створену красу. Є люди, котрі, повертаючись з роботи додому, обирають шлях повз це місце, милуючись довкіллям та квітниками. Така позитивна реакція мене надихає, адже найвищою нагородою за працю є звичайна людська вдячність й позитивні емоції».
Наразі триває війна… Здавалося б, ну навіщо воно здалось, оте розбиття клумб, висаджування рослин, озеленення і таке інше? З такою філософією життя Катерина Миколаївна категорично не погоджується, вважаючи, що навіть у найскладніші часи потрібно знаходити сили жити, намагатись робити те, що заспокоює, дає сил й наснаги крокувати далі. На її тверде переконання, слід сподіватися на краще, мріяти, планувати, розвиватися, зрештою, самовдосконалюватися.
«Я дуже сподіваюсь, що своїм прикладом спонукатиму земляків не сидіти, склавши руки, а робити світ довкола себе більш привабливим й дружнім до людини. Я дуже люблю свій парк. Милуюсь ялинами… Особливо вони красиві взимку, коли хвоя дещо притрушена снігом, а легкий вітерець пестить голки, здуваючи з них легкі, як пух, сніжинки. Гляну у вікно – ялини! І мені так радісно й тепло на душі стає!».
Катерині Миколаївні дуже хочеться, щоб люди не зривали квіти, а тим більше не викрадали кущі, порушуючи в такий спосіб цілісність квіткового ансамблю, адже клумба від таких дій втрачає свій вигляд. У цьому році, за її словами, квіти вже не відновляться.
З початком весни і протягом літньої пори жінка уважно доглядає за кожною квіткою, поливає її, слідкуючи, як рослини, як малі діти, тягнуться до сонця. І надзвичайно боляче спостерігати за тим, що хтось цю красу нещадно нівечить, завдаючи моральних страждань людині, яка, отримуючи мізерну пенсію, всякий раз старається прикупити яку-небудь квітку для того, щоб вона приносила радість іншим. Тому, дорогі друзі, давайте шанувати тих, хто за велінням свого доброго серця, яке прагне краси, створює для нас зону комфорту й краси, зону нашого українського неповторного світу.