Процедура отримання рішення щодо  можливості/неможливості  видачі  дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами

Необхідність отримання суб’єктом господарювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами передбачено статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302 (зі змінами) визначено Порядок проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, організацій та громадян-підприємців.

Документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, розробляються з урахуванням вимог «Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців».

У відповідності до Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, рішення щодо  можливості/неможливості  видачі  дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами приймається щодо суб'єкта господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Держпродспоживслужби, до другої або третьої групи, - територіальними органами Держпродспоживслужби (Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області).

Рішення приймається територіальним органом Держпродспоживслужби протягом  15 календарних днів з дати надходження документів. У разі прийняття рішення щодо неможливості видачі  дозволу  у ньому зазначається зміст зауважень.

Згідно Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, розміри   санітарно-захисних   зон    для    промисловихпідприємств   та   інших   об'єктів,  що  є  джерелами  виробничих
шкідливостей,  слід встановлювати відповідно до діючих  санітарнихнорм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих  зонза  "Методикойрасчетаконцентраций в атмосферномвоздухевредныхвеществ, содержащихся в выбросахпредприятий" ОНД-86, розрахункамирівнів  шуму  та  електромагнітних  випромінювань   з  урахуваннямреальної  санітарної  ситуації (фонового забруднення, особливостейрельєфу,  метеоумов,   рози  вітрів  та   ін.),   а   також  данихлабораторних досліджень щодо  аналогічних  діючих  підприємств  та об'єктів.

У тих  випадках,  коли розрахунками не підтверджується розмірнормативної санітарно-захисної зони або неможлива її організація вконкретних умовах, необхідно приймати рішення про зміну технології
виробництва,  що передбачає зниження викидів шкідливих  речовин  ватмосферу, його перепрофілювання або закриття.

Основою  для встановленнясанітарно-захисних   зон – є санітарна класифікація підприємств,  виробництв та об'єктів.

На зовнішній межі санітарно-захисної зони,  зверненої  до житлової забудови,  концентрації та рівні шкідливих факторів  неповинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК,  ГДР),  на межі
курортно-рекреаційноїзони - 0,8 від значення нормативу.

Забороняються викиди в атмосферу шкідливих речовин, на які не встановлені гігієнічні нормативи (ГДК або ОБРВ).

Розміри   санітарно-захисних   зон   для  нових  видіввиробництв,  підприємств  та  інших  виробничих  об'єктів з новимитехнологіями,  а  також  зміна  цих  зон  (збільшення чи зменшення) для підприємств і виробництв затверджуються,головою Держпродспоживслужби, на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи   проектних   матеріалів   на   будівництво  зазначених об'єктів.

Козелецьке районне управління

ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області