Як і будь-яка інтегративна галузь, музейна педагогіка — не просто сума складників, а цілком особливе, своєрідне явище. Об'єктивна наявність педагогічного потенціалу в просторі нової науки свідчить про можливість та необхідність використання музею з освітньою метою. У терміні «музейна педагогіка» закладено розуміння того, що музей здатен у числі інших сучасних чинників цілеспрямовано забезпечувати процеси виховання і навчання.

Із зміною загальної концепції суспільства (яка розпочалась у 80-х роках минулого століття) і в нашій країні стала змінюватися концепція музею, як такого. Як освітній заклад і центр культури, він здатен розв'язувати завдання розвитку і виховання особистості.
Почався процес формування нової наукової дисципліни — музейної педагогіки, яка перебуває на стику педагогіки, психології та музеєзнавства. У різних країнах, що мають традиції такої педагогіки, накопичено певний досвід, значний запас ідей і нестандартних підходів до роботи з дитячою аудиторією. Добре розуміють це і в Центрі комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Козелецької селищної ради, саме тому за сприяння директора Центру Лілії Квітко відбулась зустріч-презентація з директором музею історії ткацтва Чернігівщини Лесею Бригинець та екскурсоводом Світланою Пустовгар.

У музею свій шлях, свої можливості впливу на людину, своє освітнє завдання — формувати ціннісне, особистісне, емоційно забарвлене ставлення до культурної спадщини і світу в цілому. Протягом багатьох десятиріч музеї вимірювали свій успіх у роботі з дітьми головним чином кількістю груп, що пройшли з екскурсоводом повз музейні вітрини. Про результат такого відвідування мови не йшло. Найбільше, чим переймалися, було вивчення і збереження колекцій. 
Слід сказати, що сьогодні в класичних музеях дедалі частіше створюють програми для дошкільнят і молодших школярів, вводять різні форми роботи саме з цією віковою аудиторією, зокрема рольові ігри, театралізацію. У Музеї козацтва, наприклад, костюмовані козаки грають з відвідувачами у козацькі ігри. Музей гончарства показує виставу з горщиками. У Музеї народних традицій і ремесел відбувається театралізований показ збивання масла. У «Хаті Савки» на Київщині селянська родина зустрічає вас в етнічному одязі і не тільки наочно показує, чим займалися наші діди-прадіди, а ще й надає можливість попрацювати в кузні, на ткацькому верстаті тощо. Усі такі заходи притягують, інтригують та зацікавлюють відвідувачів, особливо дітей.
Музейна екскурсія стає для них «живою розповіддю».

Під час зустрічі дитини з предметом, який розповідає про час, відбувається не лише насичення естетичними враженнями, а й засвоюються етичні правила. В Україні вже є певний досвід співробітництва освітніх закладів з музеями. Тепер до цього списку долучився і музей ткацтва Чернігівщини разом із Центром комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Козелецької селищної ради, створивши у своєму закладі міні-музей «Вишиваночка». Це куточок, що оформлений відповідно до певної теми і містить, окрім «музейних експонатів», дитячі роботи, створені до і після відвідування класичних музеїв.
Важлива особливість міні-музею – це участь малюків у його створенні. Діти разом з дорослими обговорюють тематику, приносять з дому різноманітні експонати, деякі виготовляють своїми руками. Тут дитина має можливість брати вироби у руки, розглядати їх, обстежувати тактильно, а також переставляти на інше місце, створюючи власну експозицію. В той час як у звичайному музеї дитина – лише пасивний спостерігач, тут вона – співавтор.

Світлана Дідовець, вчитель Центру комплексної

реабілітації дітей з інвалідністю