Козелецька селищна рада

Слова подяки – це вияв поваги та власної культури людини. Вони абсолютно нічого не коштують для того, хто їх говорить, але часто багато важать для того, кому адресовані. Мабуть тому у світі й з’явився Всесвітній день «спасибі», який відзначається сьогодні, 11 січня. Тож кому і за що хотіли би подякувати працівники Козелецької селищної ради ми дізнавалися із першоджерел.

Найчастіше у відповідь лунали подяки мамам.

- Аякже! Мама – це ж найрідніша людина, кожен з нас має бути вдячний батькам за дане йому життя, - впевнена Тетяна Єркіна, начальник відділу освіти Козелецької селищної ради. – Ще я вдячна нашій голові громади Олені Борисівні за цікаву роботу, за її внесок у розвиток ради.

Роздуми про подяку наштовхнули Інну Ярошенко, заступницю голови селищної ради, на спогади про студентське життя.

- Коли я навчалася у козелецькому веттехнікумі, у нас була викладачка фінансів, яка часто давала нам тестові самостійні роботи в кінці пари, хвилин на 15. Кожному студентові вона готувала своє завдання, - згадує Інна Віталіївна. – І всім давала легші, а мені, як спеціально, найважче. Я докладала всіх зусиль, але розв’язувала свої задачі. А одного разу як не крутила, як не думала, а вирішити не змогла. Так і понесла їй порожній аркуш. Яке ж було моє здивування, коли викладачка сказала, що цю задачу і не можна було розв’язати! «То нащо ж ви мені таку дали?!» - «Для того, щоб ти вчилася думати. А в житті не всі завдання можна вирішити, запам’ятай це, та докладати зусиль все одно треба». Тепер, коли я вже багато чого пережила, я змогла належно оцінити її науку. І за неї щиро дякую!

Багато хто із працівників селищної ради згадував своїх друзів, коли мова йшла про вдячність. Цікаву історію розповів Сергій Стасевич, начальник КП «Муніципальна варта»:

- Якось їду я у бік Житомира, вже далеченько від Києва заїхав, і тут несподівано зламалася машина. Першим на думку прийшов мій друг Руслан, тому я взяв мобілку й зателефонував йому. Виявилося, що він теж не в Києві, а у Львові. Але попри це Руслан навіть не став відмовляти в допомозі, а лише уточнив, що йому знадобиться шість годин, щоб дістатися до мене. Звісно ж, я пояснив, що не можу так довго чекати. Але на душі стало так приємно від розуміння, що маю такого Друга!.. Я дякую Русланові за дружбу!

А Тетяна Лєпєєва, начальник юридичного відділу селищної ради, розповіла власну історію подяки лікарю. Зовсім нещодавно Тетяна Олександрівна помітила, що її кіт Барсик захворів, він наче танув на очах. Тварина трирічна, тож занедужати зі старості не могла. Господарі віднесли кота до місцевого подружжя лікарів-ветеринарів В’ячеслава і Тетяни Салівон. Завдяки їхній уважності до тварини й високій кваліфікації вдалося правильно діагностувати хворобу. Після лікування Барсик одужав і продовжує радувати власних господарів. Тетяна Лєпєєва дуже любить домашніх тварин, тому вдячна лікарям за порятунок свого улюбленця!

Хочу і я, автор, сьогодні подякувати за допомогу «Муніципальній варті» й особисто її керівникові Сергію Стасевичу! Щоб не сталося зі мною чи моїми друзями, я впевнена, що ви допоможете у будь-якій ситуації. Завдяки вам я відчуваю, що маю надійну підтримку, отой «дзвінок другові», який розв’яже мою проблему. Дякую за надійність!

 Ганна Самойленко