Козелецька селищна рада

Життя прожити – не поле перейти. На життєвій ниві козельчанки Віри Шостак були трудові будні, радощі сімейного життя, щастя материнства і багато всього того, з чого й складається життя української жінки. А прожила Віра Іванівна не мало – не багато 95 років. За стандартами Всесвітньої організації охорони здоров’я її можна віднести до довгожителів. Та сама вона виглядає років на 20 молодшою. До того ж має гарну пам’ять. Тож спілкуватися з нею було дуже цікаво.

Поносила доля молоду дівчину Віру по всьому світу. Народилася вона у Донецьку. 1943 року військкомат призвав її на службу в лавах армії, а простіше кажучи, на війну. Віра Шостак потрапила на І Український фронт, форсувала річки Дніпро і Десну. За цей час пережила та перебачила різних страхіть, про які тепер неохоче згадує, лише важко зітхає. Звістка про перемогу застала Віру Іванівну аж у Львові.

Та подальше життя продовжувало плести свої узори серед буднів дівчини. І незабаром вона вже перебралася жити на Чернігівщину, у Козелець. Тут пропрацювала 35 років у комунальному господарстві. Вийшла заміж, народила дочку. І тепер має ще й внучку та два правнуки. Чоловік залишив її саму доживати віку ще 46 років тому. Відтоді жінка часто згадує минулі радості сімейного життя і дякує Богові за все, що мала з чоловіком.

У 95-тий день народження Віру Іванівну від імені Козелецького селищного голови Олени Дмитренко прийшли привітати заступник селищного голови Інна Ярошенко та начальник відділу соцзахисту населення Валентина Сікачова. Вони побажали міцного здоров’я жінці, а що вона обов’язково доживе до 100 років і не сумнівалися! Ювілярка ж у свою чергу подякувала за вітання й подарунки, а також за постійну допомогу соціальної робітниці Козелецької громади. Адже здоров’я частенько підводить, тому Віра Шостак уже не перший рік є отримувачкою соціальних послуг.

Ганна Самойленко