Козелецька селищна рада

19 листопада в козелецькому відділі РАЦСу (він знаходиться в приміщенні селищної ради) події розгорталися немов у фільмі жахів — просто посеред дня на головного спеціаліста РАЦСу, 31-річну Світлану Богдан, з ножем у руках напав 34-річний Роман Андрійченко. Зайшовши до кабінету, він холоднокровно завдав Світлані близько 10 ударів у грудну клітку, живіт, праве плече та пах, після чого мовчки втік. Нападник не побоявся навіть свідків (окрім Світлани, в кабінеті були ще дві жінки і дитина).

Новина про маніяка-різника миттю розлетілася Козельцем, та на волі він гуляв недовго — того ж вечора спільними зусиллями поліції, «Муніципальної варти» і місцевих активістів нападника затримали.

21 листопада. Ми у відрядженні в Козельці. Заходимо в кабінет РАЦСу, де два дні тому відбулася різанина — на килимі й досі видніються сліди крові (хоча його кілька разів мили), неподалік стоїть відро з каламутною водою, лежать ганчірки. Нас зустрічає начальниця козелецького районного відділу РАЦСу Ірина Тристан:

— Взагалі нас за штатом чотири, але дві наші дівчини в декреті, тож того дня з працівників були лише ми зі Свєтою. Зі мною був 4-річний син Коля. Вранці я його водила до лікаря, а на обідній перерві хотіла відвести до бабусі…

• Правда, що Світлана знала нападника?

— Так. Роман – друг її чоловіка Сергія. Вони товаришували сім’ями, ходили одні до інших у гості. Сергій і Роман колись працювали разом на швейній фабриці і, бувало, навіть удвох заходили забирати Світлану з роботи.

Пригадувати те, як у неї на очах мало не вбили колегу, Ірині важко:

— Десь о пів на першу дня Роман зазирнув до нас у кабінет і покликав Світлану в коридор. Вона вийшла, повернулась хвилини за 3-4. Та не встигла присісти, як Роман її знову покликав. Свєта вийшла ще раз, але вже секунд на 30, не більше. Сказала Ромі, щоб прийшов увечері, і він кудись зник. Я через кілька хвилин виходила в коридор покликати чоловіка з черги і Романа там не бачила. Та ось перед самою обідньою перервою, приблизно о 12.55, коли у мене на прийомі ще була жіночка (вона платила за квитанцію), я почула, як у кабінет хтось зайшов. Але не бачила хто саме, бо відвідувачка стояла якраз перед моїм столом і загороджувала огляд. Світлана в цей момент говорила по мобільному зі своїм чоловіком і сиділа за робочим столом з протилежного боку. Як виявилося, це зайшов Роман. Він мовчки підійшов до Світлани. До нас із відвідувачкою він став спиною, тож ми навіть не зрозуміли, що сталося. Не одразу зрозуміла і сама Свєта. Лише після того, як Роман кілька разів ударив її ножем, вона закричала чоловікові у слухавку: «Він мене ріже!», і трохи відштовхнула Романа правою рукою. Я зіскочила на ноги і на якусь мить заціпеніла від побаченого — Роман ножем завдавав ударів Світлані. Мій син сидів якраз біля Свєти за сусіднім столом, усього за метр від неї. Я злякалася, що Роман нас усіх переріже, тож кинулася до сина. Та Роман, мабуть, подумав, що я біжу на нього, злякався і вибіг із кабінету. Мене не зачепив. Свєта підвелася на ноги, протягнула мені телефон і попросила підтвердити, що це Роман її порізав, бо чоловік не міг у це повірити. Я сказала йому, що це правда, і зразу стала дзвонити у «швидку». Світлана ж сіла у проході між столами. Весь її одяг був у крові, бо Роман завдав Свєті ударів у живіт, у руку, в спину, під руку (коли вона його відштовхувала). Я вибігла у коридор і почала не своїм голосом кликати на допомогу. Та у нас на першому поверсі не було нікого — всі пішли на обід. Прибігли дівчата з бухгалтерії (вона на 2-му поверсі), я їм про все розповіла і побігла по селищній раді шукати когось, хто відвіз би Свєту машиною в лікарню. Але всі кабінети були замкнені. Тоді я повернулася до Свєти — вона вже зблідніла, зробилася аж сірою. Сказала, що чує мене, але не бачить. Лише після того, як передзвонила «швидка», і перепитала, де ми, я зателефонувала в поліцію. Свєта попросила: «Скажи їм, що це зробив Роман Андрійченко», бо ж я знала лише його ім’я. Після приїзду медиків майже одразу прибігли хлопці з «Муніципальної варти», а трошки згодом — Свєтин чоловік і поліцейські.

Я й досі в шоці. Не відомо, що змусило Романа так вчинити. Ніяких конфліктів зі Свєтою він не мав. Єдине, що вона розказувала — Рома останнім часом хворів (мав проблеми зі шлунком. — Авт.). Лежав і в нашій лікарні, і в Чернігові, але медики ніяк не могли з’ясувати, у чому річ.

У селищі говорять, що саме Світлану Роман звинуватив у всіх своїх бідах. Мовляв, йому здалося, що вона навела на нього порчу, або ж навмисно отруїла.  

Алла Єфремова, знайома Романа, розповіла про нього таке:

— Ще в дитинстві у нього померла матір, тож Романа виховувала тітка. У нього є рідна сестра, а також дружина (цивільна. — Авт.) Алла. Незадовго до нападу на Світлану в Роми стався нервовий зрив (через фінансові проблеми у нього забрали машину), він був у депресії, мав суїцидальні настрої. Лікар із Чернігова виписав йому ліки, але дружина нібито була проти того, щоб він їх вживав. Тому Рома не пролікувався, його стан погіршився, і, як наслідок, сталася таке…

У Світлани є 4-річна дочка Ангеліна. Того дня вона була в дитсадку. Кажуть, що після нападу на Світлану Романа бачили неподалік від нього. Не відомо, що було б із дитиною, якби поліція та «Муніципальна варта» не спрацювали оперативно і не виставили б пости біля шкіл і дитсадків.

— Десь о 13-й мені зателефонували із селищної ради, сказали, що в них порізали жінку, — розповідає начальник КП «Муніципальна варта» Сергій Стасевич. — Ми з хлопцям одразу кинулися туди. Коли забігли у приміщення РАЦСу, то лікарі вже надавали Світлані допомогу. Ми ж почали розпитувати про все жінок, які були поряд під час нападу. Та вони через шоковий стан навіть не могли пояснити, у що був одягнений нападник, але сказали його ім’я і прізвище. Разом із поліцією ми поїхали на роботу до дружини Романа. Взяли у неї фото чоловіка і розіслали орієнтування селищем. З нею ж ми поїхали до них додому, але там Романа не виявилося. Добре, що ми з поліцією гуртом спрацювали — у школах і дитсадках виставили пости, перекрили всі виїзди з селища, маршрутникам роздали фото підозрюваного, об’їхали всіх його знайомих і сусідні села.  

Десь о 18.00 поліцейські помітили Романа метрів за 150-200 від його хати, коли він зеленими насадженнями пробирався додому. Прохання зупинитися він проігнорував і почав тікати. Але на вулиці Івана Франка (між аптекою і дитсадком. — Авт.) дільничний наздогнав Рому, повалив на землю і надів наручники. Роман був босий і мокрий до пояса, бо ховався десь біля річки (Остер. — Авт.). Може, відмивав кров з одягу. Коли Романа затримали, нам він нічого не пояснив, лише бурмотів собі щось під носа. Ножа при ньому не було. Якогось ножа наступного дня ми знайшли неподалік від того місця, де його затримали. Чи це той самий — покаже експертиза.

На злагодженості дій наголосив і недавно призначений начальник Козелецького відділення поліції В’ячеслав Ващенко:

— Не лише ми оперативно зреагували, а й «Муніципальна варта», приватна охорона, прості громадяни. Ми сформували близько 10 пошукових груп на автотранспорті по 2-4 поліцейських, залучили дільничних, патрульну поліцію (усього не менш ніж 50 правоохоронців). Плюс нам допомагали 6 працівників «Муніціпальної варти» на двох машинах і 10 КОРДівців, яких прислали з Чернігова. Разом ми швидко відпрацювали всі місця, де підозрюваний міг з’явитися: це його дім, будинки його рідних і друзів, кілька колишніх місць роботи (останнім часом Роман жив з підробітків. — Авт.), магазини, автостанція, сусідні села. У підозрюваного з собою не було ні грошей, ні документів, ні запасного одягу, тому він і спробував повернутися додому. Там якраз чергувала група дільничних, один із яких, Дмитро Закревський, побачив підозрюваного. Біг за ним близько 2-х кілометрів, поки не затримав. Цивільна дружина Романа була в шоці. Розповіла, що він роботящий, не випивав, не мав ніяких проблем із психікою. Зараз Роман у Козельці, в ізоляторі тимчасового тримання.

Проти Романа Андрійченка відкрито кримінальне провадження за кваліфікацією «замах на вбивство». Якщо його визнають осудним, він отримає від 7 до 15 років в’язниці. Щодо Світлани, то попри численні проникаючі поранення і значну втрату крові, вона йде на поправку. Її вже перевели з реанімації у палату.

Олексій ПРИЩЕПА, «ГАРТ»

Фото з офіційного сайту ГУНП в Чернігівській області