Козелецька селищна рада

Їхня робота, можна сказати, непомітна. Ось коли вона не зроблена, тоді всі одразу запитують: «А де ж комунальники?» Та я вас запевняю, вони працюють. Впевнено і на совість.

У Козельці під назвою КП «Козелецьводоканал» об’єдналися спеціалісти і з систем водопостачання та водовідведення, і з утримання будинків, і з благоустрою селища. Як правило, це люди, старші за 50. Із молодих тут хіба що 30-річна бухгалтерка Світлана Пальчик і начальник установи Руслан Сочивець, який теж нещодавно відзначив 30-річний ювілей. Найстарший працівник підприємства – Василь Ярина. Йому в лютому виповнилось рівно 80.

- Я працюю доглядачем кладовища, держу там порядок, - розповідає Василь Олексійович. – Показую родичам місце, де можна ховати небіжчиків, ми узгоджуємо це з ними, а якщо їх не влаштовує, то шукаємо інші варіанти. Взимку сніг відкидаю на цвинтарі, а влітку де подужаю, стараюсь покосити, але всього, звісно, не встигаю. Тож прошу керівництво, щоб дали робітників із біржі. Перед поминальними днями доводиться слідкувати за самими людьми, які прибирають на могилах рідних, часто роблю зауваження, куди саме слід викидати сміття.

Козелецьке комунальне господарство існувало в різних формах і назвах. Власне «Козелецьводоканал» з’явився 2004-го, а 2012-го підприємство об’єдналося з існуючим тоді виробничим управлінням житлово-комунального господарства. Тоді й залишилася назва КП «Козелецьводоканал», але при цьому саме підприємство виконує функції звичайного комунгоспу.

- Зараз у нас працює 45 працівників – 11 жінок і 34 чоловіка, - вводить мене у курс справи Тетяна Гамоля, головний бухгалтер КП «Козелецьводоканал». –Ми надаємо послуги: водопостачання, водовідведення, вивіз рідких побутових відходів, утримання будинків, благоустрій селища.  До слова, благоустроєм займається 14 чоловік – 2 майстри, 2 доглядача кладовищ і 10 працівників. Раніше ще був озеленювач – Галина Кульбако, вона навіть приносила власні квіти з дому й висаджувала їх на клумби. Але, на жаль, жінка звільнилась через стан здоров’я. Тепер ця посада вакантна. 

- А Козелецька селищна рада хіба не закуповує квіти для прикраси клумб?

- Раніше кілька разів закуповувала троянди, частіше петунії. Та їх швидко крадуть із громадських квітників. Люди ще не привчені милуватися чимось у громадських місцях, кожен піклується лише про власне подвір’я. 

- А ось і наш Позитив – майстер благоустрою Олексій Карась, - підказують мені жінки з бухгалтерії про молодого чоловіка, який щойно зайшов. – Він народився 8 березня. Завжди сміється, часто жартує.

На підтвердження Олексій одразу заходився розповідати анекдот.

– То що позитивного у вас на роботі?

- Чекаємо підвищення зарплати.

- А що, обіцяють?

- Людина така істота, що доки живе, доти й надіється. На краще, я маю на увазі. А якщо серйозно, намагаємось не сумувати за будь-яких обставин.

Наперебій вихваляють бухгалтери і свого керівника Руслана Сочивця:

- Дарма, що він наймолодший серед нас, та він же такий ввічливий, вміє так поговорити з людьми, що заспокоїть будь-якого невдоволеного відвідувача. Та й хвацький – може швидко передягтись у робоче й до колодязя зі слюсарем полізти. А як сніг розчищали, то Руслан Олександрович ні вдень, ні вночі не відпочивав. Це ж так людям лише зі сторони здається, що ми погано працюємо, а насправді у нас не вистачає техніки і людей.

- Дійсно, не вистачає. Багато посад нашого комунального підприємства вільні, шукаємо працівників. Та зарплати тут невеликі, а працювати реально треба, - говорить Руслан Олександрович. – Так, у Носівці працює сім слюсарів, а у нас – один-єдиний! Ім’я цього героя водопровідних систем – Володимир Резніченко. Йому дуже допомагає водій-напарник Віктор Каптюр.

- А з чого починається ваш день?

- Як правило, планую роботу на день з вечора. Та це ж тільки починається так гарно. А тоді – телефонний дзвінок-дзвінок-заявка, дзвінок «зверху», дзвінок «збоку», і я вже не знаю, за що хапатися…

- Як часто вами керують «зверху», маю на увазі Козелецьку селищну раду? І чи допомагає те керівництво у вашій роботі, чи лише надає вказівки, від яких голова обертом іде?

- Із заступником голови з фінансово-економічних та соціальних питань селищної ради Миколою Чемерисом я постійно на зв’язку, - продовжує Руслан Сочивець. - Він розбирається в кожній конкретній ситуації, завжди намагається допомогти мені в роботі. Я дуже задоволений нашою співпрацею. Ми прекрасно ладнаємо, розуміємо один одного, навіть коли трапляються і неприємні ситуації. Наприклад, коли прикрашали новорічну ялинку перед будівлею районної ради, була страшенна завірюха. Усі нервували. Автовишку нам надали в оренду лише на кілька годин. Та попри ці негаразди ми змогли вести спокійний діалог. Ну, а мої хлопці, як і завжди, мене не підвели – впоралися як треба. Щоправда, їх тоді надихали і допомагали їм з усіх сил працівниці селищної ради. Особлива заслуга в тому, що святкова ялинка була красунею – Оксани Головко, керуючої справами (секретаря) виконкому.

Хочу додати, що Козелецька селищна рада прийняла дві Програми розвитку і фінансової підтримки КП «Козелецьводоканал». За це я дуже вдячний голові громади Олені Дмитренко. Ми відчуваємо, що наша робота потрібна, її бачать, нам допомагають.

Самі працівники комунального підприємства в останні роки стабільно отримують заробітну плату. Це не те, що було 2004 року, тоді гроші не виплачувалися майже півтора року. Пам’ятає ті часи й Іван Ведмідь. Він пропрацював у комунальному господарстві з 1975 року і аж до 2015-го. Іван Васильович і зараз частенько заходить до свого колективу. Починав із майстра житлово-експлуатаційної ділянки (ЖЕД), потім був головним інженером в Комбінаті комунальних підприємств, пізніше начальником ЖЕД.

- І що цікавого за цей час у вас було?

- Та все більше аварії й заяви від людей на ремонт. Кожен робочий день у нас завжди був насичений – там рубають, там прибирають, а десь труба прорвалась… Як за моїх часів, так і зараз щодня проводиться прибирання селища. А в період весняно-літніх робіт КП «Козелецьводоканал» додатково укладає договори із Центром зайнятості й залучає до прибирання ще й людей, які стоять там на обліку із безробіття.

Два роки тому від Центру зайнятості прийшла працювати в комунальне підприємство й Інна Остриченко, мама п’ятьох дітей. Спочатку думала, що це тимчасово, а залишилася надовго. Умови роботи її влаштовують. І начальник підприємства теж нею задоволений.

Ось такі щирі, працьовиті люди й складають колектив «Козелецьводоканалу». Тут зібралися всі ті, кого хвилює зовнішній вигляд свого селища, ті, кому хочеться зробити його кращим, гарнішим, чистішим.  

Ганна Самойленко