Козелецька селищна рада

Цей день був дуже гарний і сонячний. Птахи чи то співали, чи то сперечалися на своїй пташиній мові. А я йшла вулицею і розмірковувала про  фотографування – своє хобі. Тим більше, що йшла я на зустріч з дітлахами Центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Козелецької селищної ради  для того, щоб розповісти їм про мистецтво фотографії.

По дорозі зазирнула в книжковий магазин, щоб купити журнал, поспіхом переглянула там фото і, не читаючи, кинула в сумочку. Я йшла і думала, щоб такого цікавого розповісти дітям про фотографію, щоб вони закохались в це мистецтво, як і я, щоб відчули цікавість та бажання дізнатись про неї більше?

З такими думками я переступила поріг  Центру, де на мене вже чекали. Цієї ж миті підбігла маленька дівчинка і щось пролопотіла на незрозумілій мені дитячий мові. «Що, маленька?» Вона просто взяла мене за руку, підвела до стіни, де висіли фотографії усміхнених дітей, і тицьнула пальчиком в одну з них, на якій була зображена саме вона. І тут я все зрозуміла. Не лише те, що дівчинка хотіла сказати, а й те, про що мені слід розповідати дітям: я буду говорити про мову фотографії! Адже ця мова універсальна – їй не треба слів, суть фото зрозуміла глядачам незалежно від їх національності чи країни проживання.  

Я дістала з сумки журнал і показала його дітям. Ми разом переглядали сторінки з яскравими фотографіями, зробленими в іншому куточку планети з іноземним текстом, але малеча безпомилково зуміла вловити сенс того, що відбувається, зрозуміти почуття та настрій зображеного.

Та як і будь-якій мові, фотографічній теж необхідно вчитись. Тому першим  нашим із дітьми кроком назустріч фотомистецтву стало знайомство з фотоапаратом. Він, як ніщо інше, пристосований до фіксації подій чи об’єктів. А людина, котра тримає фотоапарат в руках, надає цим подіям та об’єктам сенсу, характеру, виразності.

Наступним кроком став фотопохід до міського парку, де діти мали змогу не лише споглядати природу і красу навколишнього світу, але й спробували себе у якості фотографів. Малюки дізнались деякі професійні хитрощі та отримали навички  художнього фотографування.

Сподіваюсь, досвід спілкування фотографічною мовою сформує у дітей почуття прекрасного і естетичний смак, здатність налаштовуватись на позитивний лад, навчить глибше розуміти і відчувати красу природи, та допоможе знайти багато нових друзів.

Вікторія Дідовець,

студентка коледжу мистецтв та дизайну КНУТД