Козелецька селищна рада

Днями відсвяткував своє 90-річчя козельчанин Володимир Андріянович ШОЛОЙКО. Людина з непростою долею, яка пережила страхіття голодомору і Другої Світової війни.

- З початком «радянщини» в Україні, щоб загнати селян у колгоспи, було вирішено знищити «куркулів» - найзаможніший прошарок селян. А незаможних, які не погоджувалися йти в колективні господарства, оголошували «підкуркульниками» і  репресували. Одним з таких «підкуркульників» оголосили і мого батька Андріяна та відправили його до тюрми,- ділиться сумними спогадами ветеран. -Мати потім самотужки ростила нас, чотирьох дітей. Гуртом переживали і голодомор 1932-33 років, хоча я був ще досить малим і мало розумів оточуючу дійсність.Та найбільше запам'яталося, як у нас вдома шукали зерно: під піч заглядали, зривали підлогу в хаті, землю рили, але так нічого і не знайшли. А вразило те, що обшуки робила каральна бригада, яку очолювала найближча подруга моєї старшої сестри Наталки. Ось таке воно – життя…А під час війни я допомагав партизанам. Наше село Шолойки було «глухим», і німці рідко навідувалися, тому ми мали можливість підтримувати своїх. Сусіднім Горбачам менш повезло, окупанти там постійно проживали.

В 1949 році Володимир Андріянович був призваним до лав радянської армії й прослужив у військово-морському флоті. Був учасником кількох військових конфліктів.

Сумні спогади про минуле змінилися добрими – про власну родину. Володимир Шолойко з радістю розповів, що має двох дочок. Вони постійно опікуються батьком. З гордістю говорив ювіляр і про онука Владислава, він шахист, кандидат в майстри спорту.

Від імені Олени Дмитренко, Козелецького селищного голови, ювіляра привітала Валентина Сікачова, начальник відділу соціального захисту населення, і побажала міцного здоров'я, поваги та любові від рідних.

На останок хочеться сказати, що маючи таке непросте життя, Володимир Андріянович не втратив людяності, щирості й доброти. Вміє радіти кожному дню життя, заряджаючи своїм позитивом інших.

Ірина Санченко